Хто такий Микола Стасюк і чому він з Києва повернувся у Загвіздя?

Коротко основне з біографії Миколи Стасюка
Писатиму від першої особи:

  • Народився в с. Загвіздя, до 8 класу вчився у Загвіздянській ЗОШ, після 8 класу вступив у Фізико-технічний ліцей при ІФНТУНГ.
    В 2008 році переїжджаю в м. Київ, вступивши на бюджет в Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”,  там в 2014 році здобуваю кваліфікацію інженера-технолога. Другу вищу освіту з спеціальності економіка підприємництва отримую паралельно теж в КПІ.
  • З 2014 року по липень 2019 року працюю в м. Київ помічником одного з топ-менеджерів в центральному офісі агрохолдингу Ukrlanfarming PLC .
  • З липня 2019 по грудень 2020 працюю в м. Чернігів на посаді радника з питань впровадження муніципальних послуг в європейскому проекті Програма “U-LEAD з Європою”, яка є найбільшою донорською програмою підтримки України з боку Європейського союзу та спрямована на важливу реформу для України – децентралізацію.
  • З 27.02.2020 я офіційно працюю радником голови Загвіздянської ОТГ 

Чому я переїжджаю в с. Загвіздя працювати радником сільського голови?

Це рішення не далось легко, нижче прочитайте причини які драйвили мене переїжджати і причини, які стримували.
Причини “за” переїзд працювати в Загвіздя:

  1. Мотивація довести до успішного та логічного завершення  реформу децентралізації на території Загвіздя та Підлісся. На розвиток громади я витратив дуже багато свого часу протягом вже більше як 2 років. Тому витратити ще 1 рік але вже на місці це прийнятний виклик. Щоб  потім не було соромно за наступні 5 років перед людьми, які не розуміють гучних слів про ОТГ, коли у них вулиця неосвітлена і в ямах. Деякі АТОвці на фронті ризикують життям вже по 6 років, захищаючи наші кордони, замість кар’єри в теплому тилу, це завжди в моїй голові при прийнятті рішень. Тому поїхати допомогти в рідну громаду на прекрасну Західну Україну це порівняно з їх жертвою ніщо в масштабах України, але дуже важливо для моєї громади, яка тільки розпочинає свій шлях. Крім того я відчуваю відповідальність бо відіграю одну з ключових ролей на нашому децентралізаційному шляху. Вплинуло також те, що з кінця листопада 2019 року Загвіздянська ОТГ опинилась під загрозою існування, на що вказували спроби ІФ ОДА в закритому режимі подати перспективний план формування громад області в КМУ (посилання), не врахувавши в цьому плані Загвіздянську ОТГ як окрему адміністративно-територіально одиницю. Тому ще працюючи в програмі U-LEAD мені прийшлось залишати свою основну роботу більше ніж на тиждень та їхати в Загвіздя розгортати спільно з головою і депутатами грамотну адвокаційну кампанію (приклад1, приклад2). Процес ще триває. Ця важлива робота заслуговує окремої статті, яка обов’язково буде написана з метою уникнення маніпуляцій від злих язиків, ворогів чи просто людей, які не розбираються в процесі.
  2. Пошук роботи. 31.12.2019 закінчувався мій контракт в проекті Програма “U-LEAD з Європою”, оскільки у зв’язку з завершенням реформи децентралізації Програма переходить в II фазу з в рази меншим фінансуванням. Тобто перед мною постало завдання пошуку нової роботи в Києві, де проживає більшість друзів, але відверто скажу, що не раз думав про варіант попрацювати в рідній ОТГ до розвитку якої я доклався.
  3. Сільський голова В. Ружанський персонально запрошує мене на роботу до себе, знаючи, що з нового року я шукатиму роботу, знаючи, що у всіх голів ОТГ є компетентні та сильні заступники, а він працює без заступника і фізично не встигає працювати у всіх напрямках покращення надання послуг мешканцям (особливо медицина, адмінпослуги (ЦНАП), безпека тощо). На проектний менеджмент теж потрібна людина. Гостро постала проблема вкінці 2019 року, коли майже всім контролюючим органам щось треба, а апарат ледве “вивозить” таку кількість звітності та запитів, рутина забирає весь час апарату, а на стратегічну роботу для сталого розвитку не залишається часу. На початку діяльності ОТГ різні органи ще закривали очі на недопрацювання і проблеми, а зараз все строго. Загвіздянська ОТГ це вже, де-факто, муніципалітет з повноваженнями як м. Івано-Франківськ, і управління цією системою потребує сильної команди, щоб мешканці почали відчувати покращення. Тому логічно, що для підсилення команди коли це необхідно голова пропонує людину з досвідом роботи в цій сфері, людину яка має мотивацію в розвиватись в цій сфері та людину, яка допомагає йому віддалено на волонтерських засадах з першого дня після виборів, які відбулись ще в квітні 2018 року.
  4. Депутати так званої в минулому “коаліції Білогубка” тільки підсилили мою мотивацію. Як би це не дивно звучало, але вони остаточно переконали, що я повинен бути тут – своїми діями, коли в 11-тьох виступили проти прийняття мене на посаду заступника голови і вже 2-гий місяць не ходять на сесію, шантажуючи В. Ружанського, вимагаючи не призначати мене навіть радником інакше сесії не будуть відбуватись (одного “їх” депутата не вистачає для кворуму). Посада заступника вимагає затвердження кандидата більшістю депутатів ради, тому як тільки вони дізнались про подання проекту рішення про моє призначення – відразу висунули вищезгаданий ультиматум. Ось їх прізвища: 4-ро за Загвіздя: Гребінник М.М., Беляшова Г.П., Кардаш П.В., Рудницький М.М.; 7-ро з Підлісся: Царук В.М., Кучера І.В., Боднарчук В.І., Жолоб Р.В., Воєвода М.М., Іванків С.І.,  та Яворський А.Я. – на якого теж тиснуть окремі депутати з цієї групи. Ще в грудні 2019 року голова повідомив їх про намір взяти мене на роботу на що не отримав підтримки та розуміння, оскільки вони досі мають принципову обіду і не розуміють чому ж цей Микола про них погано писав, коли вони проводили незаконну сесію, незаконно просували корупціонера Білогубка в заступники, маніпулювали і обманювали, подавали на голову в прокуратуру і в суд, який програли. Другий момент політичний, спочатку їх не влаштовувало моє перебування саме на посаді заступника, але потім вони  придумали, що неприйнятно навіть радник (призначення якого відбувається без участі депутатів, це виключно право і повноваження голови) і взагалі мене не має бути. А причина проста: вони бояться, що своєю роботою я допоможу В. Ружанському знову перемогти на виборах або балотуватимусь на голову сам, тобто вони бачать в мені політичного конкурента на виборах 25 жовтня 2020 року на які вони традиційно мають плани та спробують реваншуватись і протягти якогось свого “сильного лідера“.

Причина “проти” переїзду в Загвіздя:

1. Мала зарплата, середня зарплата в апараті біля 10 тис. грн (і то така цифра за рахунок виборних посад в яких більші оклади), у всіх решту від 5 до 10 тис. Ставити умови про зарплату вище середньої для мене на даний момент є морально неприйнятним в цьому колективі та в рідній громаді, яка є порівняно скромною по фінансах. Моя зарплата на останній роботі в Чернігові складала 31000 грн в місяць (див. декларацію), тому для мене це пониження більше як в 3 рази, і цим я буду затикати рота всім хто буде брехати і маніпулювати перед виборами питанням моєї зарплати, зарплати голови та інших. Оклад радника згідно  268 постанови КМУ (додаток 50) – 4720 грн. З надбавкою і премією моя зарплата буде становити чистими в межах 8-9 тисяч, точно не знаю, бо ще не отримав жодної копійки. По обох селах окремі депутати з коаліції та злі язики вже пустили чутки, що я отримую 20-25 тисяч, це відверта брехня, у нас навіть голова не має 20 тисяч, а якщо глянути по інших ОТГ то голови мають, і значно більше мають. По витратах на апарат Загвіздянська ОТГ на 6 місці з 30 ОТГ області по співвідношенню видатків на утримання апарату до загального фонду, що становить 30,3%. Тобто ми є одними з найекономніших в області в цьому плані .

Чим я зможу допомогти Загвіздянській ОТГ?

  1.  База професійних контактів. За час роботи експертом в Чернігівському офісі Програми  “U-LEAD з Європою” я отримав безцінний досвід та робочі контакти фактично по всіх питаннях з місцевого самоврядування (заступники відповідних міністрерств, експерти національного рівня, юристи, фінансисти, бухгалтери, досвідчені начальники відділів осіти, головні лікарі медичних закладів, голови і заступники голів ОТГ). По будь-якому питанню з місцевого самоврядування я можу безкоштовно отримати косультації та перейняти досвід і вже отримав безліч допомоги від них саме для Загвіздянської ОТГ.
  2. Досвід роботи з ОТГ. Я відвідав близько 20 діючих ОТГ в Чернігівській області, та 2 успішні ОТГ в Сумській області, де безпосередньо знайомився з їх кращими практиками та роботою, бачив як вони організовують надання послуг мешканцям, питання благоустрою тощо.
  3. Створення ЦНАП – у мене є експертні знання та корисні контакти щодо організації роботи ЦНАП в ОТГ, це колосальна робота, яка займає близько року і одних фінансів та відремонтованого приміщення тут недостатньо,  потрібний серйозний менеджмент для впровадження та запуску роботи, я можу дати цей менеджмент.
  4. Проектний менеджмент. Написання проектів та подання проектних заявок з метою залучення дежавних коштів та коштів міжнародної технічної допомоги для ОТГ це інстумент яким активно користується більшість ОТГ і нам потрібно.
  5. Предстаництво Загвіздянської ОТГ. Голова жодної ОТГ фізично не встигає бути на всіх нарадах, навчаннях та заходах для голів. Статус заступника голови потрібний для представництва та комунікацій з вищими органами виконавчої влади, тому заступник для цієї роботи підходить краще ніж радник.

Не ходити на сесії – це невиконання обов’язків депутата і порушення клятви, яку давали депутати перед громадою. 2 місяці не відбуваються сесії, люди чекають приватизації та матеріальні допомоги, онкохворі – фінансування знеболюючих медикаментів. Це якраз про цінності та пріорітети депутатів. Впевнений, громада зробить висновки та дасть належну оцінку їх діям на виборах 25 жовтня 2020 року.

P.S. Ця стаття написана з метою розвіяти плітки та брехню про мене, якої я вже почув достатньо, особливо за минулий тиждень. І ще раз наголошую: голова відповідальний перед громадою та Законом за результат своєї роботи а не окремі депутати, за яких проголосувало по 50-70 сусідів і більшість з яких по суті нічим не допомагають крім як ділити гроші на сесіях та погоджувати земельну документацію людей, яку вони і так по закону зобов’язані погодити. А конкретно я за свою роботу і зарплату готовий звітувати в першу чергу перед людьми публічно а не перед депутатами. Бо саме люди є платниками податків, а не різні депутати, які навіть не мають офіційного доходу на нашій території, але відчули себе великими політиками сільського рівня.